Про рішення піти в мери Києва, генплан столиці та війну зі забудовниками – Сергій Притула розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.

Зверніть увагу Притула розповів, чому вирішив іти в мери Києва й що планує робити на посаді

Про скандали з родичами Притули

Не можу не почати з запитань, які всіх турбують. Лілія Сопельник – чим закінчилась історія?

Наразі нічим не закінчилась. Це лише в інтернеті люди пишуть, що все закінчилось. Насправді закінчилось досудове слідство, відбулось одне судове засідання, що там далі відбувається треба запитувати в Лілії Юріївни та її адвоката. Я намагаюсь максимально абстрагуватись від цього процесу, тому що це не мій клопіт. Хоча, звичайно, не надто приємно, коли подібні речі відбуваються з бабусею твоєї дитини.

Що відомо про ДТП з Лілією Сопельник?

Лілія Сопельник – мама дружини шоумена Сергія Притули Катерини та дружини ексрегіонала Віталія Хомутинніка Вікторії. 22 серпня 2019 року вона влаштувала ДТП на дніпровській набережній у Києві. За попередньою інформацією, 59-річна водійка заднім ходом наїхала на пішоходів, бо переплутала педалі.

В аварії постраждали мати та її 9-річний син Ростислав. Хлопчик отримав закриту травму живота і грудної клітини й був доставлений в "Охматдит". Його мати – Анжела отримала струс головного мозку та перелом кісток тазу

Віталій Хомутиннік. Про нього у 2015 році казали, що це один з 10 найбагатших людей України і депутат, який сколотив статки величезні. Чи намагались ви його нарозумити?

Він мене не нарозумлює і я насправді з ним не в таких стосунках, щоб давати йому якісь поради чи рекомендації. Ми час від часу перетинаємося, бо наші дружини рідні сестри і звичайно, що є дні у році, коли ми з'являємось за одним столом. Але, відверто кажучи, далі ніж спілкування про дітей в нас мова не заходить, тому що один раз в нас відбулась така тригерна зустріч і розмова, де ми зрозуміли полярність своїх поглядів.

Віталій Хомутиннік мав необачність підіймати руки на деяких голосуваннях, а потім я внаслідок цих голосувань викатував волонтером по фронту. Тому є дуже багато речей, які не дозволяють говорити про якийсь спільний знаменник чи діалог в контексті дружньої поради.

Повне інтерв'ю 24 каналу з Сергієм Притулою: дивіться відео

Ви розумієте, що одне й інше питання в контексті передвиборчої кампанії потім вам завжди будуть згадувати і казати, що там є родич і він 100% має вплив.

Слухайте, я ж родичів своєї дружини не вибираю, якщо відверто, я одружився на жінці, яку люблю. Вона народила мені чудову доньку, а те, що в моєї дружини сестра одружена з чоловіком, який має бекграунд і не подобається людям, країні і в мене є ряд якихось претензій, то це якийсь дуже довгий ланцюжок, щоб говорити про те, що є якийсь взаємозв'язок в принципі. Тому давайте проблемні питання, які стосуються цих людей, адресувати їм. Я готовий відповідати за свої вчинки, за свої дії і за свої слова.

Чому Притула йде в мери Києва

Ви кажете – "Я тут живу". Але багато людей в Києві живе, це не привід йти в мери. Це гарний привід стати громадським активістом. Але ви ним вже є. То нащо це?

Ми не будемо сприймати цю фразу поверхнево, як виключно констатація географічної прив'язки до проживання в якомусь населеному пункті. А в контексті моєї заяви гасло "Я тут живу" має під собою ширший сенс, який впирається в поняття відповідальності. Тобто ви і я живемо в якійсь квартирі і ми хочемо, щоб там була гарна шумоізоляція, вікна, наші сусіди у під'їзді не палили кнопки в ліфті, щоб був хороший домофон. І точно так само хочеться, щоб життя в місті загалом, а не в якійсь конкретно взятій квартирі, під'їзді чи вулиці, було комфортним для усіх мешканців.

До теми Рейтинги кандидатів у мери Києва: хто може очолити столицю

Це той меседж, який я надсилаю киянам – я готовий брати відповідальність за те, щоб зробити життя в столиці комфортнішим і кращим. Тому що в Києві насправді є дуже багато недоліків. Я не збираюсь займатись виключно огульною критикою, наша команда зараз готує програму, яка незабаром буде виставлена на обговорення киянам, представникам громадських організацій, де ми покажемо наші варіанти того, що має змінитись в Києві у кращий бік.

Що треба зробити, аби життя в Києві змінилося в кращий бік? Бюджет Києва сягає майже 60 мільярдів. Це колосальна сума. Понад третина йде на освіту, ще приблизно 15% на медицину. Такі ж частини йдуть на соціалку, комунальні послуги, громадський транспорт, близько 5 мільярдів. Наче багато грошей, але вони "розтикані" по різних місцях і з цим нічого не зробиш. Я припускаю, що треба знайти "корінь зла", підкопати і з нього почати робити якісь зміни. Де він?

Власне, ми про це говоримо. Що одразу після того, як наша команда відсвяткує перемогу на місцевих виборах у столиці, першим кроком має бути аудит всіх тих програм, які зараз реалізуються, аби зрозуміти їх ефективність або ж неефективність. Розпоряджання міським бюджетом дійсно викликає багато нарікань. Попри те, що ми дивимось по розподілу цих коштів на різні сфери, я завжди ставлю тільки одне запитання: "Ви на собі це відчуваєте чи ні?". Якщо не відчуваєте такі витрати – на культуру, на медицину, на освіту, значить воно або десь не доходить, або скеровується не туди, куди необхідно.

Цікаво Сергій Притула розкритикував український шоу-бізнес, представники якого є часто "вне политики"

По-друге, в нас є велика проблема з тим, що місто недоотримує страшно багато грошей. За оцінками експертів, за останні років 5, можливо трохи менше, це в районі 30 мільярдів гривень. По одній статті, яка називається "податок на дохід фізичних осіб". Тобто Київ – унікальне місто. В тому сенсі, що у всій країні є схема, коли 60% ПДФО залишається на рівні місцевого бюджету, а решта скеровується у певних долях на обласний та республіканський бюджет. І тільки в Київ 40% залишається на місці, а 60% розпилюється наверх.

Чому Київ такий винятковий і це в гірший бік для киян? Я не можу зрозуміти, що заважало чинній владі за цю каденцію перебування на посаді міського голови, депутатів Київради поставити це питання перед парламентом – для того, аби знівелювати цю нерівність киян перед іншими українськими громадами.

Я чув заяви мера, що він має намір це питання вирішувати якось. Але чинний міський голова свого часу був на чолі БПП, "Солідарності". Ця політична структура мала багато спільного з "Народним фронтом" в парламенті. Чому міський голова не пролобіював для киян це питання, маючи фактично більшість, яку він свого часу очолював – для мене тут багато знаків запитань.

Ми в цьому сенсі намагаємося все-таки повернутися обличчям до столичної громади. Представники нашої фракції зареєстрували законопроєкт №2262, який якраз покликаний зрушити це питання з мертвої точки. Я докладатиму всіх зусиль, аби ми дотиснули його.

Про генплан Києва

Проблема заторів. На нього не відповідають, що побудують дороги. Є питання забудов. Бо з них випливають затори, будуються багатоповерхівки. А питання забудов впирається в міську раду, бо землями розпоряджаються саме вони, і вже багато нарозпоряджалися в минулому на майбутнє. Припустимо, що ви стаєте міським головою. Скількох депутатів ви з собою плануєте завести, аби ця фракція була достатньо впливовою, щоб рішення в раді в принципі можна було ухвалювати?

Я переконаний, що та фракція "Голосу", яка зайде в Київраду, буде достатньо впливовою незалежно від кількості людей. Я маю приклад фракції "Голосу" в парламенті, яка довела свою ефективність, що б там про неї не говорили люди, які мають свої інформаційні канали. В них є медіаресурси, через які вони скеровують людям якісь меседжі про те, що "Голосу" не чути. Але в людей, які мають хоч трохи бажання не тільки слухати ці наративи, а й копнути глибше, це викликає сміх.

Якщо зайти на ресурси Ради, подивитися по проголосованих законопроєктах від кожної фракції, по ухвалених правках до законопроєктів – там "Голос" завжди на чільних місцях. Тобто можливо "Голос" не подавав найбільшу кількість законопроєктів. Але у відсотковому відношенні з тих, які подали, найбільше ухвалили саме у фракції "Голос". Це також велике досягнення для фракції у кількості 20 людей в такому великому парламенті.

Тому я буду радий завести до Київради якомога більшу кількість хороших незашкварених людей, фахівців у своїх напрямках, в яких я впевнений, як у самому собі. Я не знаю, з ким доведеться в результаті об'єднуватися. Я не хочу все ж видаватися самовпевненими аж занадто. Соціологія показує, що жодна партія, яка заведе свою фракцію в Київраду, не буде мати більшості, вона буде приречена на якусь коаліційність. Але якщо в цій коаліції буде фракція "Голосу", я переконаний, що це якраз буде тим важелем, який буде тримати і в'язати по руках та ногах політичних партнерів для вирішення цих справ.

Ви абсолютно праві, коли кажете, що одна проблема зав'язується на іншій, а та породжує ще іншу. Глобальна проблема називається дуже просто – відсутність адекватного генплану. Все те, що зараз було запропоновано, іноді відбуваються якісь не зовсім помпезні, але презентації генплану столиці…

А потім виявляється, що це не генплан, а проєкт генплану, ідея проєкту.

Так. Якби в мене ще не було інсайдів, можливо, я б розглядав серйозно ці проєкти генплану. Я знаю особисто деяких людей, які долучалися до цього проєкту генплану. Вони мені кажуть, що з вечора зателефонували їм і сказали написати щось по їхньому сегменту, аби вставити це в проєкт генплану. Так, а що конкретно ви хочете? Це ж не пишеться на колінці, це мають бути глибинні дослідження. "Та напиши що-небудь" – отак клепався цей проєкт генплану. Тобто його немає.

Хоча, здавалося б, вихід із ситуації знайти не те, що достатньо легко, але можливо. Насамперед, долучивши до створення генплану громадські організації, активістів, міжнародні інститути, які працюють в цьому напрямку, мають напрацювання. Ба більше – мають вже готові проєкти. Той самий проєкт Світового банку, який у 2015 році був скерований на реформування транспортної системи, досі десь там припадає пилюкою на поличках в КМДА чи в мера у кабінеті, я не знаю… Але він не був реалізованим, навіть не було спроби його реалізувати: запустили якихось 2 маршрути і все.

сергій притула
Сергій Притула / Фото 24 каналу

Те ж саме щодо питання виділення землі в столиці для забудови. Чому у всьому світі саме муніципалітет вирішує, що має бути на цьому шматку землі. І під цей план відбувається тендер між забудовниками, які готові викупити цю землю та побудувати те, що хоче місто. Із зрозумілою кількістю квадратних метрів житлової та офісної площі, соціальною інфраструктурою тощо. В нас все відбувається з точністю до навпаки. В нас спочатку забудовник бере землю, йому роблять відвід цієї землі, в нього є якийсь проєкт, але його кінцевий результат геть не відповідає тому, що має бути. Вони мають таку шпаринку і вказують "намір побудувати школу". А потім на її місці з'являється черговий супермаркет.

Тому докорінна зміна системи міського управління – це завдання №1. Але перед цим треба перегляд роботи тендерних комітетів. Тому що це неабияке зло. Так само в мене є інсайди в різних структурах. Ті люди, які безпосередньо перетинаються з роботою тендерних комітетів у столиці, кажуть, що немає такого, який би не працював у системі відкатів.

Про незаконні забудови

Не боїтесь, що в процесі розгрібання старих факапів загрузнете в цій роботі? Можна пройтися просто по центру Києва і побачити ледь не через два будинки, які є занедбаними. Зробити з цим будинком щось неможливо, тому що це історична цінність. Усі чекають поки ці будинки розваляться, потім на їхньому місці щось збудують. Теоретично влада це може вирішити через суд. А от суд з будинком, який називають "монстр на Подолі", триває вже не перший рік, і незрозуміло, як це питання вирішиться в результаті. І таких проблем просто безліч. Ви не боїтесь, що в цих проблемах ви зав'язнете?

Я не боюся. Звичайно, я не можу розписуватися за ті чи інші рішення конкретно взятих суддів, але я переконаний, що якби у нас з'явилися якісь прецеденти в столиці, на рівні яких ми би побачили, що закон працює... Тоді це спрацювало би, по-перше, на випередження проблем у майбутньому. Тобто якби забудовники, які займаються незаконною надбудовою і, до речі, "монстр на Подолі" це не єдина проблема в історії з надбудовами в столиці…

Не єдина, так.

У нас уже були "монстри на Печерських пагорбах", у нас є "чудовисько" пані Білозір теж на Подолі, яка там добудувала, і адвокати кажуть, що це мансарди насправді, а не поверхи. Якби міський голова, опираючись на ті ресурси та можливості, які він має, а він їх має, розібрав би хоча б один будинок з оцих усіх надбудов, то забудовники б вже серйозно задумались: "А чи варто мені так ризикувати, вкладати гроші, а потім вони це все розберуть", при чому розберуть за його ж кошт. Тому співпраця з правоохоронними органами і виконання букви закону.

Як ви думаєте, із забудовниками вийде воювати? У них достатньо великі ресурси...

Я розумію, що у них достатньо великі ресурси. Мені видається, що в центрі політики міської влади у Києві, на жаль, не громада і місто, а інтереси обмеженого кола осіб, які використовують Київ для особистого збагачення у не зовсім чесний спосіб. Ми говоримо про будівельників, забудовників та тих, хто тримає перевізників. Мені здається, що перший достатньо вагомий крок для боротьби з цими "смотрящими" – це не стати частиною системи. Тому що умовний "смотрящий" сам не приходить і не викопує лопаткою шматок землі, на якій потім зростають висотки. Він сам не сідає за "баранку" маршрутки.

Зверніть увагу Скандальні забудови Білозір: у що перетворює Київ народна артистка

Тобто все відбувається шляхом злягання частини депутатського корпусу Київради і зацікавлених осіб за, на жаль, мовчазної згоди міського голови. Тому що ви мене хоч вбийте, я не повірю, що чинний міський голова не здогадується про те, що відбувається у столиці. Про те, хто і які преференції отримує за те, що правильно голосує в Київраді.

Як ви думаєте, закон про столицю України треба змінювати?

Я думаю, що це питання повинно стати предметом ширшого фахового обговорення. Тому що, мені здається, що закон авторства Олександра Ткаченка – це не закон розвитку міста та громади, це закон політичного впливу на ті чи інші керівні посади у місті. Тому, якщо прибрати політику із закону і там буде здорове зерно – то чому б ні.